Не існує жодного державного "управління".
Нинішні дилетанти при владі просто підкреслюють очевидність цього висновку, який залишається вірним навіть коли в кабінетах сидять досвідчені бюрократи і паразити з великим досвідом "керування".
Життя в країні є результатом зусиль мільйонів людей, які діють переслідуючи власні цілі та поєднуючи свої зусилля з метою зробити їх ефективнішими. Жодного управління цими людьми поза ринком, де діють право і договір, не тільки не існує, воно неможливе в принципі. Щоб "управляти" людьми, необхідно перетворити їх із суб'єктів правових відносин з власними пріоритетами і системами цінностей на об'єкти, позбавлених власності і жодних цілей, крім продиктованих фізіологією.
Остання така спроба закінчилася для таких "управлінців" фіаско після кількох десятків років знущань з людей і кількох десятків мільйонів знищених заради оптимізації процесів "управління". Це була країна, де влада також належала Радам.
Єдиний вплив державного "управління" на стан речей - це системне пограбування населення. Вся система державного "управління" це лише система стягування податків, тобто конфіскації заробленого людьми в процесі їхньої діяльності на ринках різного ступеню свободи від держави. І ще - масштабне маскування цього силами пропаганди.
Щоб забирати чуже, чесно зароблене, великого розуму, чи освіти, не потрібно. А досвід такої діяльності досить специфічний, саме тому організована злочинність є кадровим резервом держави, яка цю злочинність підгодовує і пестить.
Податки - сенс існування всіх держав. Грабувати стає з кожним роком складніше, бо люди поступово звільняються від туману пропаганди і розуміють, що важливо не тільки заробити, але і зберегти зароблене від конфіскації. Стабільне зростання продуктивності і ефективності в так званій тіньовій економіці доводить це тим, хто ще не готовий до самоосвіти.
Єдиний шлях до процвітання українців, це не заміна в кріслах профанів на професіоналів в законі, а відмова від співпраці з ними, відмова годувати нероб, дилетантів та шахраїв, які роками висмоктують ресурси із населення, щоб змарнувати їх задля особистого збагачення і створення липових показників, якими виправдовують фіктивне "управління".