ЭВЕЛИНА ГАНСЬКА —
«Перемога»
хтось вийде і скаже кінець війні
ніхто не програв і не переміг
на згадку залишаться діри в стіні
ообстріляні цвинтарі й клапті доріг
покірно роками чекатимеш тих,
хто йшов крізь вогонь і поля повні мін
і списки померлих, і списки живих
не раз зазнаватимуть правок і змін
зозулі куватимуть братським могилам,
кінцівки фантомні будуть боліти,
і кров перемішану з порохом-пилом
ще довго не вдасться зі шкіри відмити
ще довго здригатимешся від салютів
і виспатись зовсім не матимеш змоги
і плакатимеш від безсилля і люті
коли говоритимуть про перемогу
та вийдуть і скажуть «кінець війні!
ніхто не програв і не переміг…»
ховатимеш мовчки ти своїх синів,
кургани-могили вкриватиме сніг.
«Победа» (перевод)
И выйдут и скажут «Конец войне!
Ничья — победить так никто и не смог»
На память останутся дыры в стене,
Могилы и ямы вместо дорог.
Покорно годами ждать будешь их —
Бесстрашно идущих по минным полям.
И умерших списки, и списки живых
Ты будешь не раз ещё исправлять
И вздрагивать будешь всегда от салютов
и выспаться толком не сможешь никак
Рыдать будешь вечно бессильно и люто,
При слове «победа» сжимая кулак.
Кукушки кукуют братским могилам
Фантомные боли навеки с тобой
И кровь вперемешку с порохом-пылью
Не просто отмыть дождевою водой,
Но выйдут и скажут: «Конец войне…
Ничья — победить никто не сумел».
Курганы-могилы Твоих Сыновей
Не спрятать под снегом. Белым, как мел.