Чи сорока, чи ворона, а чи галка
На хвості мені новину принесла :
Під Хоролом є село Лобкова Балка,
Більш ніде нема подібного села.
Те село цікаву має славу ,
Що у назві відображена отій,
Як колись ходили шведи на Полтаву,
То у Балці тій стояли на постій.
Тут вони гуляли, їли, спали,
Хто молився, а хто – навпаки...
Тут їм на вечерю подавали
Офігенно вкусні колобки.
Колобок – це страва легендарна,
Хто ж із нас цю казочку не зна ?
Але шведи – нація бездарна,
Колобки для шведів – дивина !
Їм несуть офіціянти колобчину,
Тіпа - жріть уже, панове , колобка.
Але ті лише ковтають мовчки слину,
Наче страва ця бозна яка гидка.
А насправді то була смачню-ю-юча страва :
Колобок з картоплі та з муки,
Та поливаний підливкою з сметани,
Зверху ж – кріп, петрушка та шкварки.
Врешті вгору руку один швед здіймає,
Тіпа – в нас питаннячко є, ок ?
Розкажіть нам , бо не чули і не знаєм,
Шо це за названьє „co-lobok” ?
Ми тут всею шведською сім”єю
Вибрали найвірогіднішу з думок,
Що ви кормите нас оцією-от фігнею,
Що виходить, як лобком потерти об лобок.
Ну, їм тут же люди пояснили,
Що це зовсім інше, а не це....
Тоді шведи хутко колобків доїли,
Ну і взялись попивать пивце.
П”ють вони, та мучить їх цікавість,
Як село оце на карту нанести,
Щоби повністю вказати вірну назву,
А не так, щоб лиш „Таверна „У сестри”....
От вони, хоробрості набравшись,
У селян питають :
- Вас іст дас ?
Як оце село ви називайте,
Де так вкусно ви кормити нас ?
А селянам хіба відповісти жалко ?
Слово - це ж навіть не горобець !
І відповідають шведам :
- Це є Балка !
Верст з чотири від Хорола навпростець !
Шведи ж ті були не ликом шиті,
Всі колись навчались у Москві !
Пивом п”яні, ко-лобками ситі, -
Щось в них там замкнуло в голові.
Й , плутаючи Настю і Наталку,
П”яні шведи розпустили язики, -
- Ми в e-Балці ! Хай живе e-Балка,
Де такі смачнющі ко-лобки !..
Закотилось сонечко до ранку,
В полинах зацвіркотіли цвіркуни,
Танцювати вийшли юні балківчанки,
Дуже шведам вподобảлися вони !
І до ранку Насті і Наталки
Роз”ясняли шведам залюбки,
Як e-Балку відрізнить від не-e-Балки,
Й що таке лобки, що co-lobki.
Ніч червнева хутко пролітала ,
Тільки Настя з шведом перейшла на „ти”, -
А уже й труба „в похід” заграла,
До Полтави ще іти й іти...
Марширують шведи гонорово,
Чи побачимось іще колись ?
Чи вернуться Андерсони знову
До своїх Наталок і Марись ?
Марширують шведи гонорово,
Кожен другий – казанова і хвалько,
Для когось із них ця Балка co-Лобкова,
А для когось - без цих літер „ко”...
І стоїть за штири версти від Хорола
Й до сьогодні мальовниче це село....
Й чи була ця колобкова баркарола,
Чи її ніколи не було ?
Я не знаю, і ніхто тепер не знає,
Всі сліди зітерлись дотепер.
... А чи , може, їх в собі ховає
Заклад общєпіта „У сестер” ?