Это видимо генетическое

так Шевченко это норма, а вот дальше по программе печаль одна

География и история -- это пизда нахой

Не ну типо там везде пессимистические настрои, поэтому очень резонирует со школьной рутиной

короче, видишь Мирного или Билыка -- игнорируй, просто не лезь туда дебилсукаебаный, они тебя сожрут

Уж всяко не Гоголь с носом, гуляющим сам по себе😂😂😂😂😂

Понял принял уработал

есть нормальная украинская литература, но школьная программа дрочит не её

🇺🇸☠️🏳️‍🌈На прошлой неделе в штате Висконсин за распространение (и, возможно, изготовление) детской порнографии был арестован 38-летний американский гражданин Брет Бломм. По предъявленным обвинениям преступнику грозит от 21 года тюрьмы. От множества идентичных случаев эта история выделяется профессиональной и общественной деятельностью педофила.

Во-первых, Брет Бломм – окружной ювенальный судья. То есть человек на высокой профессиональной основе курировал судебные дела несовершеннолетних. Во-вторых, ранее Бломм возглавлял региональное отделение НКО Cream City Foundation (CCF), выступающей за «расширение прав» сексуальных меньшинств. Наиболее известная инициатива CCF – продвижение и спонсирование «образовательной программы» под названием drag queen story hour (убедительно просим гуглить на голодный желудок). Это когда напомаженные и одетые как придорожные проститутки мужчины-трансвеститы приходят в детские сады и «весело проводят время» с маленькими детьми: играют в ЛГБТ-игры, поют ЛГБТ-песенки и читают ЛГБТ-сказки. Авторы «образовательной программы» утверждают, что они «учат детей гламурным, позитивным и смелым ролевым моделям ЛГБТ». Речь, напомним, даже не о школьниках, а о ребятах детсадовского возраста. Кстати, Бломм является открытым геем, состоит в браке с другим мужчиной и воспитывает двоих усыновленных детей.

Понятно, что в ходе следствия силовики отработают как судейскую, так и общественную деятельность Бломма: ниточка укажет на всех соучастников, кем бы они не оказались. Только проблема не в следствии, а в отношении американского общества, допустившего саму возможность работы таких людей в таких структурах.

​​Поговорімо про те, чому про українську літературу кажуть, що вона про суцільні страждання.
Я знайшла корінь проблеми. Його звати Панас Мирний.

Філологічна доля принесла мені добровільно-примусову можливість детально ознайомитись із його творами. І знаєте що? Це просто величезний піхвець, 1\10, раджу тільки моральним мазохістам (один тут за описи природи).

Конкретніше. Цей пан вирішує, що людей поділити можна тільки на добрих і лихих. Лихі люди зазвичай мають гроші, добрі зазвичай – бідні і дуже багато страждають. Далі стежки розходяться: деякі його твори (як от "Хіба ревуть") підпадають під концепт реалізму і кажуть, що лихі люди – лихі, бо їх зробило такими суспільство. Інші твори не лізуть у таку глибоку психологію "Повія" і "Лихі люди" кажуть нам про те, що лихі люди – лихі, бо просто не пробували страждати. Сірих відтінків не завезли.

Далі. Цей пан вирішив для себе, що навіщось мусить описувати виключно людські страждання. Він хотів зробити із себе такого собі соціального Ісуса зі світу письменства, розказувати про страждання, бо лихі люди навіть не в курсі про те, як страждають добрі, і тому вони лихі. І від цього лайна не позбутися ніяк. Бо людина, яка ставить за мету собі писати виключно про страждання і систематично цих налаштувань притримується, отримує у вихлопі концентрат із деталізованої чорнухи, якій би позаздрив будь-який екзистенціаліст-натураліст. На кожній обкладинці його творів має бути величезний список тріггер-ворнінгів, тому що ця штука справді може травмувати нестабільну психіку.

Тільки в перших розділах "Повії" тих тріггерів уже надто багато. Бідність, втрата близького члена сім'ї, шантаж, зґвалтування, домашнє настильство, ув'язнення, колективне цькування, деталізовані описи смерті, трупи, що розкладаються, суїцидальні думки, божевілля. Останнє взагалі було найстрашніше, досі як згадую, то сльози на очі навертаються. Не знаю, чи вивезу цю гримучу суміш дочитати до кінця.

Але повернімось до того, з чого ми взагалі почали. Укр.літ на перших кроках розвитку особистості вдовблюється в голову через шкільні уроки літератури. Однією із найбільших і найяскравіших (такий висновок ми можемо зробити через те, що в більшості творів на ЗНО беруть приклад саме із цього твору) штук є, звісно, "Хіба ревуть..." того самого чародія Мирного. У "Волах" усе, звісно, не так погано (цим безмежно завдячувати, думаю, можна його брату-співавторові), але лінія цих триклятих постійних людських страждань і людської тупості тягнеться крізь увесь твір. Типу серйозно, у абсолютно всіх інших програмних творах разом узятих не набереться стільки страждань, як у одних триклятих "Волах".

Замість висновку закликаю кенселити Панаса Мирного.) А замість нього, якщо ви вже дуже хочете дізнатись про тогочасний колорит міста або села, раджу почитати Нечуя-Левицького. Тепле сонечко посеред бурі Мирного.

#вголос

?

@ukranian_rustacean вот нормально сформулировано

Окей спасибо

спс

тебе же вроде уже не актуально?

небольшая ретроспектива

а, закрыть гештальтики, да

вообще я не люблю литературу в целом, ещё больше я не люблю укр литературу

и то что на это говно пришлось всрать N часов свое жизни против своей же воли

ну, тут как и с любой другой -- 95% хуйни