...вони чекають на тебе, лаштують блискавку на голову:
тільки-но вийди -
це все твої не відведені вчасно очі,
твоя камуфляжна куртка,
але це ж просто смішно!
центральний головний керуючий керамічний будда
сміється і шепоче:
«ЦІЄЇ НОЧІ НЕ ЧЕКАЙ -
ЛИЙ БЕНЗИН, СИНУ,
ЛИЙ БЕНЗИН!
коли внуки червоних панів будують домівки із кривавоіржавого заліза дідівських заводів та п'янких ароматів твоєї молодості -
не чекай,
лий бензин у тривожні склянки, втопи горлянку у чорній пітьмі з зблисками вогнів салтівки, трої на дні».
і місто власноруч вкладе у твої долоні рафінад бруківки.
відкрий лице лютневому вітрові -
ТВОЇ МАТЕРІ СМІЮТЬСЯ ОДНІЄЮ МОВОЮ, А ПЛАЧУТЬ ІНШОЮ..
каїни кажуть, що коли твоїм майже братам відрізають голови,
то з них льється твоє щоденне питво.
у страшній хурделиці кривавих кінцівок,
у спеці гниючих ланів неприродно рівні терикони - трикутна могила, де старість вчепилася у минулодикий край і ніхто достеменно не знає, навіщо все це.
у бруківки, котра летить в крицю щитів
є темна таємниця.
«жбурляй свої бензинові думки й скляне тіло туди» - шепоче мені мертвий батькo
у криках осінніх ночей.
I очі діток-непослухів розкриваються квітами фаєрів
у диму ядким смаком слізогінного газу
формуванням нових громадських інститутів,
зламаним ходом історії,
зойками роботів у сірій формі, острахом в очах втікача.
(с) dobbro
