Да какая разница?

Ахахаха. Напоминаю, что репер Хаски (Дмитрий Кузнецов) ездил на территорию так называемой ДНР к боевикам ДНР в гости как журналист

— Еду по России, не доеду до конца.
— Доехал.

Свободу журналисту Дмитрию Кузнецову!

Решила начать носить вещи не только черного цвета. Плюсы/минусы/ подводные камни?

Ахааха

Очень скучаю по журналистским тусовкам

Активіст, політолог, кримчанин ©️

​​ Воєнний стан – це особливий правовий режим, який передбачає:

1) надання спеціальних повноважень державним органам влади, необхідних для відвернення загрози;
2) тимчасове обмеження прав і свобод громадян;
3) тимчасове обмеження законних інтересів юридичних осіб.
Режим воєнного стану в Україні може запроваджуватись в разі: збройної агресії, загрози нападу, небезпеки державній незалежності України та її територіальній цілісності. Тобто, формально підстави для введення воєнного стану є.
Воєнний стан вводиться указом президента й затверджується Верховною Радою. Законом надається два дні Верховній Раді для затвердження указу. Після цього указ негайно оголошується в засобах масової інформації.
Що важливо, воєнний стан може вводитись не лише на території всієї держави, а й в окремих місцевостях.

Під час введення воєнного стану можуть запроваджуватись такі заходи:

– трудова повинність для працездатних осіб із метою виконання робіт, що мають оборонний характер;
– використання потужностей та трудових ресурсів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для потреб оборони;
– комендантська година;
– особливий режим в'їзду й виїзду;
– перевірка документів у громадян, огляд речей, транспортних засобів, багажу;
– контроль за діяльністю ЗМІ, установ і організацій культури, друкарень;
– квартирна повинність фізичних і юридичних осіб для розквартирування військовослужбовців.

Детальніше – у Законі "Про правовий режим воєнного стану" (про заходи – стаття 8): http://bit.ly/2BwtHm9

Постишь в фб, потом наблюдаешь в половине тг-каналов

Єдина країна - це когда в киеве не вводят военное положение, а у меня в одессе - вводят (с 28 числа).

даже если мы построим космический лифт, то и там будет нассано

С 30 ноября в Киеве буду. Хочу думать, что всех увижу, но кажется просто потусуюсь в больницах.
Одессу с военным положением пока покидаю

Не могу понять что это: торжество патриархата или я старею, но когда В сказал, что не хочет чтоб я ввязывалась в правозащитные истории снова и запрещает мне нервничать, я очень радостно согласилась и пообещала, что буду сидеть у него дома, жрать сладкое и фотографировать все свои пленки.
Захотелось перестать быть сильной и дожить как нормальные люди: испытать все прелести того, что о тебе заботятся и что кому-то, кто тебе очень важен наконец-то тоже важно, чтоб тебе было немножечко лучше.
Больше никакого рок-н-ролла

Подруга помрежем на съемки уехала

Режиссёр: вот сидит Марина, сделай так шоб она тебе свой номер телефона дала.

Актёр (с придыханием): Маринко, йой, В тебе такі гарні очі!
Я: іді на хуй, піздюк, ти нє в майом вкусє.
Актер: може давай вєчєром  бухньом?
Я: нє, я тіко наркотікі.
Актер: какіє?
Я: перечісляю.
Режиссёр: так, всё, стоп!

И продолжение истории:

Подсказка для непонятливых: можно обувать туфли на шпильке, носить старомодные платья, практиковать гетеросексуальную моногамию и даже заниматься сексом только в миссионерской позе - и при этом не быть дугинистом. Удивительно, правда?

Если вы хотите быть настоящим человеком, вы окажетесь в состоянии скорби.

Дорогий мій товаришу N,

дякую за ці чудові слова. Зима справді лякає. Міф справді працює, працює як час у Жадана — на мене, він мене убиває. Тому ж і користуватися ним треба відповідно: правильно дозувати й застосовувати тільки зовнішньо.

Боюся, те, що жахає мене найбільше, — не холод, не темрява, не ожеледиця, не пустота й навіть не відчуженість, — а несправжність (хоча останні дві й ходять разом). А зима дає наповну відчути, що світ навколо — муляж, ми зачепилися за уламок породи посередині нічого, а вогонь в мені працює від газового пальника, інколи згасає, й якщо вчасно не піднести сірник, задуха вб'є мене зсередини.

Як не задуха, то жовч. Невроз це коли ходиш колами по думках, і я постійно боюся, що роблю недостатньо: для себе, для суспільства, для тих, кого люблю. Коли ж починаю старатися більше й не відчуваю, що це працює, стає по-справжньому страшно. Знаю: воно живе тільки в мені, розумію причини, аналізую наслідки, але це відбувається знову й знову. Але я не хочу, щоб люди мене втішали, я хочу, щоб вони втішили себе.

Одного дня всі ми будемо вільні: від одне одного, від світу навколо, від самих себе. Дуже хочеться, щоб інший модус свободи наступив раніше, й хоч трішки пожити в світі, де можна буде робити те, що хочеш, і казати те, що думаєш. З цього приводу маю чудові новини: такий світ починається сьогодні.

З любов'ю,
Ната